“Кримінальне чтиво”. “Темний лицар”. “Список Шиндлера”. Кожен з цих фільмів займає місце в кінопантеоні і вважається сучасною класикою. Це неминуче змусить багатьох людей, які виросли в епоху цих стрічок, знепритомніти. Для них “класика” відноситься до фільмів, знятих до їхнього часу. Мова про старі, але хороші картини 1970-х, 60-х і 50-х років, інформує Ukr.Media.
“Старий” і “класичний” — поняття відносні, тому можна провести лінію, що відокремлює все, що було зроблено після 1990 року або близько того, від усього, що було зроблено до.
Не будемо поблажливими до реальності: в бібліотеці, наприклад, Netflix катастрофічно не вистачає класики, хай то американської чи міжнародної. Але бібліотека настільки обширна, що, хоча б випадкова жменька справжніх шедеврів, створених у далекі десятиліття, залишається доступною для вашого задоволення. Просто переконайтеся, що ви подивилися їх усі, перш ніж Netflix зробить, як “Чарівний екран (Etch A Sketch)”, і витрусить ці фільми зі своєї лінійки.
Зіграй мені перед смертю/Play Misty for Me (1971)
Уявити Клінта Іствуда будь-яким іншим образом, крім сивого, вимагає зусиль. Його образ серйозного крутого хлопця — це шаблон, який він створив для себе протягом усієї своєї кар’єри, навіть у фільмах, які не закликають його стріляти в поганих хлопців, як-от “Гран Торіно”.
Брутальність і в цьому кіно є. Іствуд, вперше знявши фільм, просто тримає це в собі до кульмінації, де він обрушується на Джессіку Волтер після переслідування жінки, що втратила контроль.
“Зіграй мені перед смертю” — не лише один з найвеличніших фільмів 1970-х років (можливо, найвеличніше десятиліття американського кіно), але й різко контрастує з давно прийнятим мачо-персонажем Іствуда. Незалежно від того, що образ заснований на стереотипах.
Афера/The Sting (1973)
Фільм про шахраїв Джорджа Роя Хілла — 100%-й попкорн. Неймовірна чарівність головних героїв Роберта Редфорда і Пола Ньюмана. Фільм свого часу отримав схвалення разом з купою грошей, не кажучи вже про сім перемог з 10 номінацій на 46-й церемонії вручення премії “Оскар”. Це той особливий випадок, коли критики прискіпуються до кіно, але при цьому отримують задоволення. “Афера”, якій вже виповнилося 50 років, безсумнівно, особлива.
Роккі/Rocky (1976)
Якщо вам потрібні докази спадщини Роккі як однієї зі стійких франшиз в американському кіно, то згадайте, що у 2023-му вийшов “Крід ІІІ”. А його попередник “Крід” виник у 2015 році на основі 39-річної франшизи “Роккі”. Так, хоча фільми “Крід” про Роккі Бальбоа поруч з Адонісом Крідом, це не позбавляє їх права називатися фільмами про Роккі. Вони використовують одну й ту саму мову. Вони приймають ту саму структуру і тропи. Вони є продуктом скудних бюджетів. Але давайте не будемо звинувачувати їх у цьому. Адже такі фільми, як “Роккі” зазвичай з’являються, коли відсутність коштів підштовхує до творчості, що робить місце фільму в поп-культурі ще більш вражаючим.
Бріолін/Grease (1978)
“Бріолін” — фільм про ностальгію за 1950-ми роками. Якщо вищезгадана “Афера” — це попкорн, то “Бріолін” — солодка вата з домішкою “Скіттлз” — потужна цукрова лихоманка, яка триває набагато довше двогодинного хронометражу.
Саундтрек тут відіграє вельми вагому роль. Безумовно, стрічка не була б такою, як є, без Джона Траволти та Олівії Ньютон-Джон, але саме пісні, від “Grease Lightnin'” до “Hopeless Devoted to You” і “You’re the One That I Want”, привертають увагу глядачів у кіношній реконструкції ідеалізованої Америки.
Лабіринт/Labyrinth (1986)
“Лабіринт” — це подорож сонячною стороною мозку режисера Джима Хенсона, а також його найжахливішими куточками, де все знайоме і чуже одночасно. Немає жодних сумнівів у тому, що фільм є плодом його уяви, але його уява ніколи не була такою моторошною і неординарною, як тут.
Кращий стрілець/Top Gun (1986)
Якби ведучий ігрового шоу кинув виклик своїм конкурсам, щоб резюмувати Top Gun у трьох словах, переможною фразою було б “США! США! США!”. “Кращий стрілець” — не тонкий фільм. Це також не “розумний” фільм. У тому сенсі, що він підтримує легковажність, як це закарбовано Томом Крузом в одній з незліченних цитованих рядків, вплетених у сценарій Джима Кеша і Джека Еппса-молодшого: “У тебе немає часу там думати. Якщо ти думаєш — ти мертвий”. Але він “розумний” у тому сенсі, що захоплююча дух тупоголовість героя стримується самосвідомістю, бо чим ще може бути фільм з Томом Крузом у головній ролі, крім самосвідомості?
“Кращий стрілець” — це не той фільм, до якого ви звертаєтеся, щоб досягти осмисленого екзистенційного катарсису. Це фільм, який ви дивитеся, коли вам потрібно побачити, як літаки швидко наближаються, камера рухається шустро, і коли єдина функція, яка має для вас значення, — це “круто”.
Інший бік вітру/The Other Side of the Wind (1985, але також і 2018)
Netflix щедро витратив близько 6 мільйонів доларів на завершення останнього фільму Орсона Веллса, який знімався протягом кількох років на початку 1970-х років і технічно був закінчений у 1985 році, коли Веллс помер. А потім фактично був завершений у 2018-му.
Дія “Іншого боку вітру” розгортається в 1970-х. У стрічці описується останній день Джейка Ханнафорда, старіючого голлівудського режисера, який загинув в автокатастрофі в день свого 70-річчя. Розповідь веде літній Брукс Оттерлейк, який був протеже Ханнафорда. Незадовго до своєї смерті Ханнафорд намагався відродити згасаючу кар’єру, знявши яскравий фільм.
