У Львові 11 квітня виступить гурт ТНМК. Концерт стане незвичним, адже гурт зіграє у майже первісному «золотому складі», із Ділею на сцені та з живою енергією. Через 21 рік ТНМК повернувся до альбому «Пожежі міста Вавілон», який вийшов у 2004 році та став однією з найяскравіших та найконцептуальніших робіт гурту.
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1607841 { min-height: 180px !important; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1607841{ margin: 0!important; } .mobile-branding-wrapper { min-height: 200px } }
ZAXID.NET поговорив із Фоззі (Олександр Сидоренко, вокаліст ТНМК, письменник) напередодні концерту про те, як записували альбом у «мікрофоночці», чому «Вавілон» сьогодні знову болючий, як змінилася внутрішня «Юкрайна» за два десятиліття і чи можна знову повернути 2004-й — хоча б на один вечір.
Двадцять один рік «Пожежам міста Вавілон». Що для вас особисто означає цей альбом сьогодні?
Та це приємна згадка. Кожна платівка, яку ти випустив, лишає по собі якийсь слід. Хороший альбом. Я не слухаю наші платівки зазвичай. А так ‒ в процесі підготовки щось подобалося, щось більше, щось подобалося менше, але альбом, мені здалося, цілісний. Моя головна функція (в гурті) ‒ розставити треки зі скітами. Якісь інтермедії вже якось мені не лягають, якісь лягають, але ж головний плюс – що змінити вже нічого не можна.
Фоззі (Олександр Сидоренко)
Як змінилася ваша внутрішня «Юкрайна» з моменту виходу альбому до сьогодні?
Та це дві різні країни! Та, про яку ми співали тоді, і те, що зараз, це не можна порівняти. І це неправильно порівнювати, оскільки країна, в якій триває велика страшна війна, у будь-якому випадку буде виглядати менш привабливою. Це історичний процес. Ми кажемо, що от-от остаточно ми перетворилися з пострадянської соціалістичної республіки на вільну країну, а потім здається, що ні. А потім здається, що знову так. Це ‒ процес. Це еволюція, тому мені здається, ми свою власну суб’єктність якось заслужили вже.
Що найбільше пам’ятаєте з періоду запису «Пожеж»? Є якась «невидима історія», про яку фанати досі не знають?
Та навряд чи вони щось не знають. Я готував було нотатки до кожної пісні зі згадками, як все це записувалося й так далі. Але є якісь свої історії, які я тримаю в памʼяті.
Я часто їжджу повз той будинок, в якому була квартира, в якій була студія групи «Фактично самі». Така маленька квартира ‒ «мікрофоночка», один комп’ютер. «Мікрофоночка» ‒ це така кімната, як ліфт, заглушена, щоб в ній співати. Я тоді боявся, що величезний пан Іво Бобул в неї не вміститься, але вмістився. То добре.
Як це – знову золотим складом ТНМК, разом з Ділею на сцені? Скільки треба репетицій, щоб втягнутись заново?
Гурт виступить золотим складом ТНМК
Ну, оскільки ми ці пісні грали, а деякі дуже часто граємо на концертах, то проблеми стосувалися кількох треків, які ми не грали ніколи, або грали лише одного разу, або лише одного разу грали під фонограму, як пісню «Той, хто». Згадували тексти, я сидів на репетиційній базі, скидав Ділі, Фаготу і так по колу. Ще сам їх гуглив, от дивлюся: в інтернеті неправильний текст. Якось так. Та загалом скільки репетиції не буде, а все одно однієї не вистачить, бо це тільки концертно втягується програма. А у нас перерви зараз такі, що підлаштовуємось під тих ще, хто служить з гурту. Тому не знаю ‒ щоб згадати таку програму, тижня вистачить, а от щоб вкатати концертів 5-6.
Який трек з цього альбому вам зараз найближчий за сенсом або емоцією?
«Вавілон», мабуть. Ми його багато років не грали і якось нам здавалося, що, повертаючись до суб’єктності, все вже доказано, доведено і так далі, але світ палає, світ поїхав дахом і є відчуття, що за нас щось вирішується, воно знову актуальне.
Чи змінився підхід до виконання цих пісень з часом? Як ви їх зараз читаєте?
Ні, ми намагалися дотримуватися альбомного звучання, бо це ж ювілей саме цього альбому, а не пісень. Деяким пісням там набагато більше. Але ми додали деякі приколи, розставили їх для тих, хто в контексті.
Як ви плануєте передати енергію 2004 року сучасному слухачу у 2025-му?
Так ти ж не думаєш про те, який рік надворі. Бо ти, як був, проживаєш, пропускаєш пісню через себе або ні.
Після «Пожеж» було багато альбомів, турів, етапів. Але чи вважаєте ви «Вавілон» точкою, з якої все почалось «по-дорослому»?
Ні, по-дорослому все почалося, як на мене, з альбому «Нєформат». Оскільки «ЗМХХ» («Зроби мені хіп-хоп», ‒ ред.) ‒ це було таке «село і люди», така гра в українство. А у «Нєформат» ми вже зіткнулися з шоубізнесом, зіткнулися з реальним ставленням до української музики в Україні, як до другого сорту. І ось це була перша реакція на те, що не все слава Богу.
Як ви гадаєте, що сказав би 21-річний Фоззі собі сьогоднішньому – перед цим концертом у Львові?
Коли ми записували альбом, мені був 31 вже. Я не думаю, що я б не зрозумів, що ми скажемо собі. Є місця важкі, але головне їх пройти впевнено, зіграти цей альбом, тому що це буде лише одного разу.
Вавілон сьогодні – це …?
Глобалістичний світ, який стає стоїть на роздоріжжі і не знає, що буде далі. Вочевидь, наша цивілізація вчергове сягнула свого піку і готується, як кролик, відкусити собі голову – таке відчуття. Тому Вавілон ‒ це той кролик, який готується зіпсувати все навколо, всю капусту і зіпсувати собі життя.
Зараз «Пожежі міста Вавілон» звучать не лише як спогад про іншу епоху, а й як пряма лінія до сучасності. Світ знову стоїть на роздоріжжі, і як тоді, так і зараз ‒ важливо залишатися суб’єктними, впевненими, живими. 50-літні хлопці з ТНМК грають далі.
Фото надані гуртом ТНМК
