Актуальні новини

У Луцьку презентували безцінний раритет – рукописний зошит із записами народних пісень, зробленими Лесею Українкою

У кожному музеї є речі, які не експонуються ніколи, або виставляються для огляду один раз на кілька років. Напередодні річниці з дня народження Лесі Українки у Волинському краєзнавчому музеї показали авторський примірник зошита із записами народних пісень, які зробили Леся Українка та її сестра Ольга Косач-Кривинюк. Як каже Наталія Пушкар, головний хранитель фондів музею, датується зошит початком 1890-х років.
У нього увійшли пісні, записані Лесею та Ольгою переважно у селі Колодяжне на Волині, а також і в інших місцях. Відомо, що мати Олена Пчілка возила старших дітей, Михайла та Лесю, у село Чекно нині Рівненської області, де родина Косачів мала знайомого, возила саме на Великдень. Мати хотіла, аби діти почули ті обрядові пісні, які виконуються у цей період. Також записували пісні у селі Жабориця біля Звягеля, де знаходилася дача Косачів. Історія появи цього зошита у волинському музеї, як розказує Наталія Пушкар, досить детективна. Його у кінці лютого чи то на початку березня 1941 року відшукав у… купі сміття в історичному музеї в Києві син письменника Михайла Коцюбинського, Хома. Він був директором меморіального музею Коцюбинського у Чернігові. Цей зошит Хома Михайлович показував Ользі Косач-Кривинюк, котра тоді мешкала у Києві, і своєю рукою вона засвідчила, що записи – автентичні, належить перу її та Лесі. Коцюбинський чув, що на Волині начебто готуються створити музей Лесі Українки, тому переслав раритет цінним листом на адресу Волинського краєзнавчого музею. Переслав, а через два тижні у Луцьк у червні 1941 –го прийшла війна… В часи окупації чимало речей з музею зникло або було пошкоджено, і зошитів з автографами Лесі Українки було надіслано два. Один з них, без обкладинки, зник безслідно. А інший дійшов до нашого часу. При чому інвентаризовано зошит було лише у 1948 році, але він все ж не пропав.

  Актор, що не мав домівки, вирішив стати художником, його успіхи у новій галузі настільки значні, що роботи чоловіка сподобались навіть Емілії Кларк

Автограф Ольги Косач
Цей зошит із записами народних пісень Леся Українка передала композитору Миколі Лисенку, аби він порадив, що можна зробити з записами. Проте зошит у Лисенка… десь подівся, він його не повернув, не зважаючи на численні прохання Лесі. І виринув зошит через десятиліття вже у купі сміття в музеї у Києві… Леся, каже Наталія Пушкар, як свідчать спогади, дуже переживала втрату, але до своєї кончини зошита вона так більше і не побачила. Оскільки записати їх із пам’яті знову їй було важко через стан здоров’я, то незадовго до смерті наспівала чоловікові Клименту Квітці деякі пісні, які він записав і видав із них дві збірки.
Цей меморіальний зошит вже давно потребує реставрації. Аркуші пожовкли, сторінки розпадаються, є проблеми з обкладинкою. Ведуться перемовини з реставраторами з Києва, аби до 150-річчя з дня народження Лесі Українки цьому раритету дати нове життя. Наталія Пушкар каже, що дуже потерпає, готуючись відправити зошит на реставрацію. Але й зберегти його для нащадків таки треба.
Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк

*/

Залишити відповідь