Уже скоро рік, як світ виживає в умовах карантину. Надзвичайно сильно потерпає культура. Особливо та, що напряму залежить від присутності глядачів. Проте є й інший бік. З’явилсь можливість дивитись онлайн такі вистави, про які раніше можна було хіба мріяти. Пропонуємо добірку найкращих вистав з усього світу, які можна подивитись вдома уже цього тижня.
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1514115 { padding-bottom: 56.21%; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1514115{ margin: 0!important; } }
8 лютого
О 02:30 Метрополітен Опера у рубриці «Нічний оперний стрім» відкрила доступ до опери Джакомо Пуччіні «Тоска». Режисер Тіто Гоббі, диригент Джеймс Конлон. Солісти: Лучано Паваротті, Ширлі Верретт й Корнелл Макніл. Трансляція доступна 23 години.
«Тоска» вперше побачила світ в Римі в перші дні XX століття. Кривава історія про любов та ревнощі часів наполеонівських воєн базувалась на п’єсі Віктора Сарду, де зіграла Сара Бернар. Сьогодні п’єсу забули, а оперу знають всі. Адже Пуччіні впливає на емоції слухача з безпомилковою точністю.
О 22:00 Віденська опера покаже балет Петра Чайковського «Лускунчик» в хореографії Рудольфа Нурієва. Для перегляду необхідна реєстрація. Це можна зробити за посиланням.
Рудольф Нурієв вперше ставить «Лускунчика» у листопаді 1967 р для Шведського Корлівського балету. Цю версію будуть кілька разів ставити в різних містах. Нурієв істотно переробляє лібрето Маріуса Петіпа та надає балету іншого значення: Дроссельмеєр та Принц – одна особа.
Шведський королівський балет показує відеозапис балетів Александра Екмана «Зрушення» на музику Мікаеля Карлссона, створеного в умовах карантину, та «Кактуси», відому роботу хореографа на музику Йозефа Гайдна, Людвіга ван Бетховена та Франца Шуберта. Подивитися постановки можна до 27 лютого.
Александр Екман навчався у Королівській шведській балетній школі в Стокгольмі. У 15 років Олександр танцював на Europa Danse у Франції. У 2013 році він отримав номінацію на премію Олів’є за хореографію оригінальної роботи «Кактуси». Його постановки виконануть балетні трупи провідних театрів світу. У 2018 році він танцював свою власну хореографію в «Думки про Бергмана» в Театрі на Єлисейських Полях у Парижі.
9 лютого
О 02:30 Метрополітен Опера відкриє доступ до опери Ріхарда Вагнера «Золото Рейну», режисером якої є Робер Лепажа, диригент Джеймс Лівайн. Трансляція буде доступна 23 години.
//
Робер Лепаж ставив цикл Ріхарда Вагнера два роки. Критики назвали постановку «театральним Аватаром».
О 22:00 Віденська опера покаже відеозапис опери Вольфганга Амадея Моцарта «Дон Жуан». Режисер Жана-Луї Мартіноті, диригент Адам Фішер. Солісти: Маріуш Квечень, Ервін Шротт, Марина Ребека. Для перегляду необхідна реєстрація, яка доступна за посиланням.
Dramma giocosa – таке визначення дав своїй опері автор. Весела драма, це визначення в повній мірі розкриває суть і всю картину твору: сплетіння трагічного та комічного, піднесеного і побутового. Ці моменти, роблять музичний твір життєвим і правдивим. До Моцарта, ще ніхто не писав комічних опер з такими палкими пристрастями.
Критики назвали постановку Жана-Луї Мартіноті у Віденській опері однією із найкращих у світі. Міфологема «похилій площині», по якій котиться головний герой, візуалізована у сценографії (художник – Ханс Шавернох). Скошені отвори, розумно підсвічені зображення на задниках, завалена перспектива на завісі (художник по світлу – Фабріс Кебур). Просто, функціонально, професійно, інтелектуально, добре. Костюми грайливі, але надзвичайно доречні (художник по костюмах – Ян Такс). Карнавальна строкатість у фіналі I акту виглядає справжнім апофеозом багатобарвного життя. У мізансценах все підігнано, як в хорошому ансамблі haute couture.
10 лютого
О 02:30 Метрополітен Опера відкриє доступ до опери Джузеппе Верді «Ернані», режисером якої є П’єр-Луїджі Самарітані, диригент Джеймс Лівайн. В ролях: Леона Мітчелл, Лучано Паваротті, Шеріл Мілнз і Руджеро Раймонді. Трансляція буде доступна протягом 23 годин.
Ця версія була поставлена у 1983 році. Постановка Самарітіні розрахована насамперед на шанувальників класичної традиції в оперній режисурі.
Також можна подивитись виставу Паризької національної опери «Геліогабал» Франческо Каваллі в постановці Тома Жоллі та Леонардо Гарсія Аларкона, яка буде доступна буде доступним за посиланням.
Геліогабал – скандальний імператор, один з найогидніших, але і привабливих персонажів історії, про кого Арто написав блискуче есей «Коронований анархіст». Вистава є дебютом в Паризькій опері Тома Жоллі, який прославився видовищними постановками шекспірівських хронік. І тут глядачі чекали видовищних надмірностей, але були здивовані стриманим тоном та благопристойністю постановки. Жоллі свідомо залишився в рамках оперної естетики XVII століття, де головні дійові особи – музика і чудові голоси.
12 лютого
О 19:00 Berliner Ensemble відкриє доступ до архівного відеозапису вистави за п’єсою Шекспіра «Коріолан» в обробці Бертольда Брехта, режисери Манфред Векверт і Йохен Теншерт (запис 1978 року). Трансляція буде доступна німецькою мовою до 18 лютого.
Манфред Векверт в «Берлінер Ансамбль» (головним режисером якого він став в 1960 році) працював в основному в парі з Йоахімом Теншертом. Разом вони поставили, зокрема, «Коріолан». Виставу, поставлену в 1964 році, прохолодно зустріла східнонімецька критика, однак за кордоном мала чи не найбільший успіх театру після смерті Брехта.
13 лютого
О 21:15 Берлінська опера проведе пряму трансляцію опери Леоша Яначека «Енуфа». Трансляція буде доступна за посиланням.
Соціальна критика і сліпий фанатизм, традиції і контроль, сільське життя в моравської селі під сфокусованим променем сонця. Ми стежимо, як долі персонажів змінюються разом зі зміною пір року, є свідками спекотного літа та жорсткої зими. На початку весни нам вдасться побувати на радісній події, яка незабаром перестане бути такою. Трагічне весілля закінчується визнанням провини одного з героїв.
14 лютого
Festival Kalypso відкрив безкоштовний доступ до роботи хореографа Мурада Мерзукі «Піксель» (на головному фото).
Це шоу, яке трансформує поняття часу, простору і руху. Нове творіння очільника колективу Kafig – це не лише хореографічна постановка, а і світлове шоу, театральна вистава, рок-концерт і чорно-білий німий фільм одночасно. Мерзукі називає Pixel «розмовою між синтетичним світом цифрових технологій та природою людського тіла». Про світлові проекції і оптичні ілюзії шоу подбали Адріано Мондо та Клер Барденн. На сцені повсякчас «виростають» 3D-стіни, з’являються прірви, а голограми на підлозі реагують на кожен рух танцюристів і підігрують їм.
