У Львові попрощалися з видатним театральним режисером Романом Віктюком. Помер він помер 17 листопада у Москві, поховали його в родинному склепі на Личаківському кладовищі 23 листопада.
@media (max-width: 640px) {
#mobileBrandingPlace1511009 {
padding-bottom: 56.21%;
z-index: 9;
}
.simple_marketplace_news_list #mobileBranding1511009{
margin: 0!important;
}
}
Домовину із тілом Романа Віктюка для прощання поставили на сцені Першого театру. Саме тут маестро розпочинав свою акторську діяльність.
Внучата премінниця Катерина Віктюк пригадує, що Романа Григоровича у родині всі називали вуйком, а під час гастролей у Львові він завжди показував їй та братові театр за лаштунками. Щодня був на зв’язку, але от останній місяць не бачились через епідемію у Москві.
«Впродовж останнього місяця він лежав, ми його в принципі не бачили. У Москві була моя мама, також племінниця Романа Григоровича, вона не змогла його побачити, бо не впускали в лікарню, не було ніякого зв’язку з ним. Ця смерть – це ціла епоха відходить, просто окремий всесвіт, яким був Роман Григорович такого вже не буде точно», – розповідає внучата племінниця Катерина Віктюк.
Перестало битись серце режисера 17 листопада у Москві. Смерть настала після інсульту, який, ймовірно, спровокував коронавірус.
«Вуйко був дуже особливою людиною, можна сказати, як батько. Він мене практично з самого малечку виховував, давав настанови, вчив життю, вчив цьому світогляду, старався передати своє бачення, показати світ його очима», – згадує внучатий племінник Борис Віктюк.
У Москві Роман Віктюк створив свій театр, був його головним режисером та художнім керівником. А ще викладав в Інституті театрального мистецтва. Учениця Юліана Бережна приїхала із Праги, аби вшанувати вчителя.
«Це чоловік, який стільки вклав любові, світла, стільки віддавав енергії нам. Ми інколи не розуміли його, те, що він нам говорив. Нам здавалося, він говорив про якісь космічні речі, планети, енергії, ми щось там намагались до чогось торкнутися, просто всі були заворожені», – розповіла учениця Романа Віктюка Юліана Бережна.
Попрощатись із режисером прийшли його друзі, театральні діячі, актори та шанувальники його творчості.
«Він зараз спонукає дуже багатьох довідатись про нього, знати якісь деталі його життя, його творчості і, я думаю, що цей момент на сьогоднішній день можна вважати новим початком, ще одним початком української історії мистецтв і театру», – додав режисер Сергій Проскурня.
Поховали Романа Віктюка у родинному склепі на Личаківському цвинтарі.
