23 липня – Антоній Громовержець: історія, традиції та прикмети свята. Сьогодні не рекомендують жодних фінансових операцій — зачекайте до більш сприятливого часу.

23 липня православний народ відзначає свято Антонія Громовержця, на честь преподобного старця, засновника Києво-Печерської Лаври, інформує Ukr.Media.

Життя святого

Преподобний (в миру Антипа) народився в 983 р. в місті Любеч (нині це селище міського типу в Ріпкинському районі Чернігівської обл.). Ставши християнином, відправився в паломництво по місцях, пов’язаних з Ісусом Христом. Повертаючись додому, зупинився в монастирі Есфігмен, на Афоні, де прийняв постриг і пробув кілька років. Жив усамітнено, в печері. Одного разу ігумену було навіювання згори, що Антонію потрібно йти до Києва, щоб стверджувати у вірі людей, що живуть там.

Чернець оселився на Берестовій горі, в печері, й одразу ж прийняв анахоретство. Він усамітнився від людей, харчувався раз на 2 дні сухим хлібом, запиваючи водою. Не знаючи спокою ні вдень ні вночі, молився і продовжував копати печеру.

Подвиг відлюдництва привернув людей. До Антонія стали приходити за благословенням, деякі вирішували наслідувати його. Це поклало початок утворенню Києво-Печерської Лаври. Спочатку зібралося 12 ченців. Тоді викопали одну велику печеру і облаштували в ній церкву і келії. Вони і зараз існують в далеких печерах лаври. Преподобний же, залишивши ігуменом серед ченців свого учня, пішов у затвор. Але і там до нього стали примикати нові ченці. Так виникли Ближні печери. Чисельність братії збільшувалася, тож почалася споруда храму поза печер. Це була невелика дерев’яна будівля, названа церквою Успіння Пресвятої Богородиці.

Рятуючи старця від гніву Ізяслава, чернігівський князь Святослав таємно перевіз Антонія у свої володіння, де той оселився на Болдиній горі, облаштувавши для себе печеру. Згодом там також утворився підземний монастир, т. зв. Антонієві печери, які відкриті для перегляду в наші дні. Через 3 роки преподобний Антоній Києво-Печерський повернувся до Києва, жив на самоті і помер в 1073 р. Його мощі знаходяться підспудно в землі.

  День Дарвіна (Міжнародний день науки і гуманізму) - 12 лютого

Традиції святкування

Головним об’єктом свята був грім. Йому надавали різні тлумачення, мовляв, це звук каменів, що падають з неба, результат боротьби небесних драконів, звук колісниці св. Іллі, що це зброя, якою Бог вражає сатану, що ховається під деревом або у воді. Тому вже тоді заборонялося ховатися від грози під деревами. До людини, убитої блискавкою, було двояке ставлення: її одночасно вважали і праведною, і грішною. Непоправне горе траплялося, якщо від блискавки загорявся будинок, тому що таку пожежу прийнято було гасити не водою, а молоком або сироваткою, тому житло згорало дотла.

Інший об’єкт, якому приділяли увагу, — ряска. Вважалося, що в ній мешкають русалки. Рослинність збирали у відра, кошики і несли згодовувати свійській птиці, удобрювали грядки. Дівчата копіювали візерунки ряски на воді і за подобою плели мережива — рясочники.

Прикмети

Зазвичай на Антонія Громовержця був частим громовий гуркіт. Прислухаючись до нього, люди робили різні прогнози:

  • Переривчастий, різкий грім — до тихого дощу, гучний — до зливи.
  • Грозовий гуркіт, коли свято випадає в середу або п’ятницю, означає вдалу риболовлю.
  • Якщо грім з яскравими блискавками, значить десь горять стоги сіна.
  • З ранку грім — до вечора дощ.
  • Перед гарною погодою з ранку туман стоїть над водоймою, жаби стрибають на березі.
  • Перед дощем жалять мухи, жаби ховаються в рослинність подалі від води, а трава з ранку суха. Про те, що будуть опади, попереджало поникле картопляне бадилля.