Таке кіно як ісландський містичний горор точно не є частим гостем на наших екранах. Дебютна картина Вальдімара Йоханнссона «Агнець» уже встигла взяти участь в програмі «Особливий погляд» Каннського фестивалю та отримати нам відзнаку, а тепер вона представляє Ісландію у оскарівських перегонах.
Головну роль зіграла Нумі Рапас, яку ми знаємо за роллю Лізбет Соландер з «Дівчини з татуюванням дракона».
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1530683 { padding-bottom: 56.21%; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1530683{ margin: 0!important; } }
Бездітна пара фермерів Марія (Нумі Рапас) та Інвар (Хільмір Снайр Гвюднасон) розводять овець. Подружжя ніяк не може прийти до тями від втрати новонародженоїдоньки. Коли вівця замість звичайного ягняти народила дивну істоту, Марія та Інвар вирішили ростити її як свою дитину.
«Агнець»
«Агнець» поєднує у собі містику, фольклор, трилер та драму. Проте усі ці елементи стають частинами буденного життя. І, здавалося б, усі дивовижі, які відбуваються з героями, їх аж ніяк не дивують.
Фантастичні краєвиди, безмежний спокій та напруження, яке ховається у середині творять медитативну атмосферу фільму. Ідеальний візуальний ряд, заглиблені у себе та свої переживання герої (в тому числі й тварини, які «грають» просто неймовірно), буденність фантастичних подій та абсолютно несподіваний фінал. Усе це разом дозволяє пережити цікавий кінематографічний досвід.
«Агнець»
Дивне кіно, яке вимагає занурення та зосередження. Воно може викликати подив чи нерозуміння, а може – захоплення. Фільм справді рідкісний, тож потребує уваги, без сумніву.
Ще одна надзвичайно цікава прем’єра з’явилась у кінотеатрах цього тижня. Це анімаційна картина Деш Шоу «Криптозоопарк» (на головному фото). Каліфорнія, кінець 196о-х. Поки молодь практикує вільну любов і протестує проти в’єтнамської війни, розгортається таємна боротьба. Ветеринарка Лорен Ґрей шукає криптидів – істот, існування яких наука заперечує – та оберігає їх від злих очей у «Криптозоопарку». Проте неочікувані та трагічні події порушують її плани навчити людей та фантастичних істот співіснувати.
Фільм став переможцем фестивалю «Санденс» та номінантом в Ансі, отримав спеціальні нагороди на інших фестивалях, зокрема на «Берлінале».
Мультфільм для дорослих малювали вручну протягом чотирьох років, наблизившись технологічно до часу, у якій відбуваються події. Проте час тут є дуже умовною категорією. Озброєні до зубів військові тут межують із античними химерами, Горгона годує змій транквілізаторами, а агресивний єдиноріг жорстко вбиває мирного гіпі. Тут намішано стільки, що дивитись не передивитись. Міфологія, історія, політика створюють химерний анімований світ, за яким цікаво спостерігати, але у якому не надто хочеться опинитись.
«Криптозоопарк»
А ще тут є роздуми про цінність свободи, про співіснування з чимось відмінним чи не зрозумілим, які не стають менш важливими від того, що їх намалювали.
А ще автори створюють цілий бойовик із стрімким сюжетом. Словом, незвичний фільм, який було би дуже шкода пропустити.
Кримінальна драма «Мій син» є римейком французького однойменного фільму 2017 року. Цікаво, що робили обидва фільми ті самі люди. Йдеться не лише про режисераКрістіана Каріона. Над картинами працювали ті ж монтажер, композитор. Але Джеймс МакЕвой змінив Гійома Кане, а осіння Шотландія – зимову Францію.
Едмонд, працівник нафтової компанії (Джеймс МакЕвой), увесь свій час проводить у відрядженнях. Власне, це і стало причиною розлучення. Колишня дружина Джоан (Клер Фой, «Корона») виховує їхнього 7-річного сина Ітана. Едмонда викликали з чергової поїздки через те, що син зник. Після нетривалих пошуків поліція припиняє розслідування, тож батько сам вирішує шукати сина.
Англійська версія більше зосереджується на детективі, французька – на драмі. Також у англомовному варіанті краще пропрацьовані сюжетні лінії. Хоча сюжет і далі залишається не найсильнішим місцем фільму. Здається, треба зняти ще американську версію, щоб використати потенціал, закладений у ньому.
«Мій син»
Режисер використав цікавий метод роботи: він не дав виконавцям прочитати сценарій, щоб вони переживали ту ж невідомість, що й їх герої. Тут МакЕвой був у виграшнішій ситуації: він міг принаймні подивитись французький фільм.
Фільм атмосферний, тримає в напрузі. Хоча з точки зору детективу все досить просто. Але подивитись варто хоча б заради акторських робіт.
Так що у прокаті маємо дуже різні, цікаві історії, які варто подивитись у кіно. Також хочеться нагадати, що триває прокат таких прекрасних фільмів як «Французький вісник» та «Котячі світи Луїса Вейна».
