Уявіть собі світ, де роботи, створені для служіння людству, повстали проти своїх творців, залишивши після себе руїни колись квітучої цивілізації. Саме в такому ретро-футуристичному хаосі розгортається дія нового блокбастера від Netflix — “Електричний штат” (The Electric State), який вийшов 14 березня 2025 року, інформує Ukr.Media.
Цей фільм, знятий братами Руссо з бюджетом у 320 мільйонів доларів, обіцяв стати епічною пригодою, але чи вдалося йому вразити глядачів так само, як його приголомшливі CGI-ландшафти?
“CGI-ландшафти” — це термін, який походить від англійського “Computer-Generated Imagery” (комп’ютерно згенерована графіка). У контексті кіно це означає пейзажі, сцени або об’єкти, створені повністю або частково за допомогою комп’ютерних технологій, а не зняті в реальному світі. Наприклад, CGI-ландшафти можуть включати віртуальні пустелі, міста, гори чи навіть фантастичні світи, які виглядають реалістично, але існують лише в цифровому форматі.
Світ, де машини диктують правила
“Електричний штат” переносить нас в альтернативні 1990-ті, де після невдалого повстання роботів людство змушене адаптуватися до нового порядку. Захід Америки перетворився на зону відчуження, де живуть роботи-вигнанці, а люди намагаються вижити серед залишків технологічного прогресу. У центрі сюжету — Мішель (Міллі Боббі Браун), відважна дівчина-підліток, яка вирушає на пошуки свого зниклого брата. Її супутники — ексцентричний контрабандист Кітс (Кріс Пратт) і маленький робот із таємничим минулим — стають ключем до розгадки цього постапокаліптичного пазлу.
Фільм, заснований на графічному романі Саймона Столенхаґа, зберігає його фірмовий стиль: меланхолійний ретрофутуризм, де технології одночасно вражають і лякають. Але якщо книга Столенхаґа була тонкою медитацією про втрату і самотність, то екранізація Руссо пішла шляхом сімейного екшену — з вибухами, погонями і жартами Кріса Пратта, які не завжди доречні.
Виживання: людське проти машинного
Одна з найцікавіших тем “Електричного штату” — це боротьба за людяність у світі, де машини стали не просто інструментами, а частиною соціального ландшафту. Мішель, яка втратила брата через війну з роботами, уособлює надію і стійкість. Її подорож — це не лише фізичне виживання серед небезпек зони відчуження, а й спроба знайти сенс у розірваному світі. Робот, що супроводжує її, додає інтриги: чи може машина мати душу, чи це лише ілюзія, створена людською тугою?
На жаль, фільм не завжди глибоко занурюється в ці питання. Критики закидають йому поверхневий сценарій, який більше догоджає масовому глядачу, ніж провокує на роздуми. Там, де можна було б розкрити філософію співіснування з машинами, “Електричний штат” обирає ефектні сцени з гігантськими роботами і передбачуваними сюжетними поворотами.
Візуальна магія і акторська харизма
Якщо сюжет і залишає бажати кращого, то візуальна складова “Електричного штату” — це справжнє свято для очей. Постапокаліптичні пейзажі, занедбані парки розваг із іржавими роботами і пустельні дороги американського Заходу виглядають так, ніби зійшли зі сторінок Столенхаґа. Кожен кадр наповнений деталями, які хочеться розглядати — від ретро-дизайну техніки до химерних машин-вигнанців.
Акторський склад також додає фільму шарму. Міллі Боббі Браун вкотре доводить, що вміє грати сильних і водночас вразливих героїнь, а Кріс Пратт привносить легкість і гумор, хоч часом і переграє. Ке Хуей Цюань і Стенлі Туччі у другорядних ролях додають глибини, але їхній екранний час, на жаль, обмежений.
Чи варто дивитися цей фільм?
“Електричний штат” — це не інструкція з виживання у світі машин, як могло б здатися з першого погляду, а скоріше легка пригода для сімейного перегляду. Він не пропонує глибоких відповідей на питання про майбутнє технологій чи людської природи, але дарує дві години видовищного екшену і теплий меседж про те, що навіть у світі, де машини вийшли з-під контролю, людські зв’язки залишаються найціннішим.
Для фанатів Столенхаґа фільм може здатися спрощеним переказом його історії, але для тих, хто шукає ненав’язливе видовище з вражаючою картинкою, він стане приємним відкриттям. Тож якщо ви готові зануритися в ретрофутуристичний світ і не чекаєте від нього філософських одкровень, “Електричний штат” вартий вашого часу.
