Телеведуча публічно розповіла про особисте життя.
Ведуча Нового каналу Анна Олицька створила YouTube-канал, в рамках якого запустила авторський проєкт “Без комплексів”. Героями програми будуть сильні успішні жінки, а головною темою інтерв’ю — їх слабкості, страхи та комплекси, інформує Ukr.Media.
Першою героїнею проєкту стала Олена Філонова. Ведуча Нового каналу запросила “ревізора краси” у гості, щоб поговорити по душах і розпитати те, про що вона старанно уникає говорити у своїх інтерв’ю. Про особисте життя.
Під час розмови Олена зізналася, що близько пів року перебувала у відносинах з одруженим чоловіком. Але дізналася про його шлюб лише через кілька місяців.
“Попередні стосунки надто болючі для мене. Досі, — поділилася Олена Філонова — Він увірвався в моє життя сам. Захотів прийти в мою квартиру, в мій будинок. Розповісти, як у мене все має бути влаштовано. Він залишався зі мною. Говорив: “Все, ти лише моя. Ти моя доля. Я бачив тебе уві сні”… Ми зустрічалися кілька місяців, і в якийсь момент він мені зізнався, що одружений. Шок. Він усе повторював, що скоро розлучається, що не живе з дружиною вже пів року. Навіть називав мені дати, коли вони розірвано шлюб. І я вірила…”
Філонова розповіла, що в її тепер вже екс-коханого троє дітей від різних жінок. При цьому він хотів зачати ще одну дитину. З нею.
“Ми були разом близько п’яти місяців, потім на пів року розлучилися… І знову зійшлися на кілька тижнів, — каже “ревізор краси”. — І знову він мені розповідав, що жити без мене не може. Що я його любов і доля. Я не хочу, щоб мене хтось засуджував. Просто зрозумійте одну річ: коли любиш людину щиро, ти віриш їй сліпо. Не хотіла, щоб він розлучався. Я проти таких. Ніколи не була розлучницею”.
За словами «Олени, після розставання з коханим вона відчувала себе пригніченою і самотньою. У якийсь момент біль розлуки вона почала просто заїдати. А коли зрозуміла, що від цього легше не стає, вирішила рятуватися подорожами.
“Тікати від проблем мені допомагають подорожі, — зізналася Філонова. — Беру квиток на літак, міняю обстановку з повною упевненістю, що все пройде. Нова атмосфера, нові люди — це мої ліки. А потім… потім я повертаюся в Київ, і знову все по-старому. Сірість, одні і ті ж люди, одна і та ж фальшива посмішка, одні і ті ж фальшиві розмови: “Привіт! Як справи?” Та кому потрібні мої справи? Кого хвилює чуже горе? Нікого”.
