Презентація відбулася за участі Тамари Скрипки, авторки проєкту та відповідальної редакторки – літературознавиці, дослідниці життя і творчості родини Косачів. Модерував захід доктор філологічних наук Сергій Романов. Як розповіли у музеї, частина родини Лесі Українки свого часу опинилася на проживанні у Північній Америці, з ними за океан перебралися й родинні архіви. Унікальні документи зберігаються в Українському Вільному університеті в Нью-Йорку. Тамару ж Скрипку у США запросила племінниця Лесі Українки і вона вже чверть століття вивчає, упорядковує родинні документи Косачів.
«Спогади про Лесю Українку» видала Українська вільна академія наук у США. Перший том було видано у 2017 році, його укладено, як зазначали на презентації, за принципом родинної ієрархії – нестандартний і застосований вперше у вітчизняній мемуаристиці підхід. Це свого роду зведення фамільного архіву, яке не лише подає живий образ письменниці, а й розповідає історію великого і славного роду Драгоманових-Косачів у його традиціях, духовних цінностях, що передавалися з покоління у покоління. Тут думки матері Лесі Українки Ольги Косач (Олени Пчілки), її рідних сестер Ольги Косач-Кривинюк, Ізидори Косач-Борисової, Оксани Косач-Шимановської, чоловіка Климента Квітки та інших родичів.У книзі подано унікальні фотоматеріали з фондів Музею видатних діячів української культури, Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ та з приватних колекцій.
В другому ж томі – спогади сучасників Лесі Українки. Друзів, приятелів, колег і знайомих… Вміщено праці, які раніше, у виданнях радянського періоду, не друкувалися з ідеологічних міркувань.
Ольга БОЙКО, завідувачка Колодяжненським літературно-меморіальним музеєм Лесі Українки, у коментарі «Дню» розказала, що праці Тамари Скрипки вже є у бібліотеці музею. Але вони не в запасниках, а у робітні, на робочих столах наукових працівників, що могла побачити і сама Тамара Скрипка, коли у червні побувала в Колодяжному. «Ми замовили «Спогади про Лесю Українку» через інтернет, а Тамара Скрипка подарувала нам ще один примірник цієї книги, – ділиться Ольга Бойко. – Це дуже потрібні видання не лише для музейних працівників чи дослідників творчості і життя Лесі Українки, а й для пересічної людини».
Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк
