Культура

«Війна збагатить мистецтво»

Війна впливає на усі без винятку сфери життя українців, а творчість, як найбільш чутлива, реагує на пережите найбільш емоційно. Воєнні рефлексії виражаються не лише у новітніх мистецьких жанрах, але й проникають у більш консервативні і традиційні – такі, як іконопис. Змінюється і фольклор, народні традиції, бо це все є відображенням життя, а на його зміни не можна не реагувати, вважають митці. ZAXID.NET поспілкувався з львівськими художниками, щоб з’ясувати, як війна впливає на мистецтво і як мистецтво зображає війну.

«Мистецтво відображає те, чим люди живуть»

Маріуполець Дмитро Вовк вісім років розписував муралами школи, садочки, лікарні, кав’ярні. Після захоплення окупантами його рідного міста і переїзду до Львова він намалював 30-метровий мурал біля центру підтримки переселенців «Я – Маріуполь». Художник мав на меті через мистецтво розповісти трагічну історію оборони Маріуполя та «Азoвсталі», привернути увагу до проблем переселенців та військовополонених. Це своєрідний маніфест для звільнення бійців полку «Азoв» з полону.

Зараз, каже Дмитро, неможливо малювати щось інше. «Художник відмальовує світ довкола себе. Хоч не хоч, ти малюєш те, що відчуваєш. Кожен художник малює, як він бачить, відображає реальність. Мистецтво відображає те, чим люди живуть. І це буде на згадку», – впевнений Дмитро Вовк.


Мурал, присвячений оборонцям Маріуполя (фото ZAXID.NET)

Тепер художник з командою працює над мультфільмом про те, як сім’я виїжджала з Маріуполя, який зображає війну очима дитини. Наприклад, потяг вона бачить як буйвола, міни, що падають, зображені у вигляді дракона. Сценарій допомагає писати дитина, яка через це пройшла, син колеги Дмитра.

«Дизайн – це візуальна комунікація»

Справжній бум свого розвитку, нових ідей переживає ілюстрація і графічний дизайн. Проректор Львівської академії мистецтв, графічний дизайнер Петро Нагірний пояснює, що дизайн – це інструмент збереження нашої культури, але не спадщини, а живої культури, яка твориться сьогодні.

«Це культура візуальної комунікації, протесту, самоствердження, інформаційного поля. Вона проявляється в дизайнерських роботах від упакування до плакатів, мемів, ілюстрацій, вуличного мистецтва, графіті. Всі оці форми сучасної живої культури зараз є дуже важливими. Вони відображають те, на чому твориться наша сьогоднішня ідентичність», – каже Петро Нагірний.

  Ангельський Google


Робота львівського митця Михайла Скопа

За його словами, з точки зору соціальної комунікації дизайнери та ілюстратори мають можливість дуже активно заявити не стільки про себе, скільки загалом про ситуацію в країні. Це теж форма боротьби – у співпраці із ЗСУ, в окупації, це підтримка морального духу людей і розповідь про нас за кордоном.

«Коли кожна людина у світі перевантажена інформацією, то чіткість і виразність у формулюванні цього візуального повідомлення дуже важлива. Це дуже добре працює для того, щоб розповісти про нас світові, використовуючи метафори, задіюючи нехарактерні, нетипові образи», – додав Петро Нагірний.

Святі зі зброєю

Помітний вплив війни і на найбільш традиційний вид живопису – іконопис. Так фото українок стають релігійними сюжетами. А до постатей святих часто домальовують воєнні атрибути. Ця чутлива тема іноді збурює дискусії щодо доречності мілітарної тематики у сакральних темах. Але мистецтвознавець, професор Львівської академії мистецтв Роман Яців вважає виправданим такі сміливі творчі пошуки у консервативних жанрах.

«Сам час знаходить способи репрезентації цієї драматичної теми і воно в окремих випадках при нетактовності, некоректності чи кічевості виправдовує себе. Те, що є така потреба і спосіб таким чином донести трагедію і глибину потрясінь, це виправдано з погляду мистецьких практик. Можна говорити про міру дієвості певної концепції, не завжди це виправдано, іноді надто нарочито. Але поняття канону вже давно має різні виміри для трактування», – впевнений Роман Яців.


Сучасна інтерпретація різдвяної тематики львівським художником Євгеном Равським

Він пригадує приклади з історії –
розписи церкви у Жовкві, на яких Юліан Буцманюк зобразив політичних діячів і борців національно-визвольних змагань.

Іконописець Роман Зілінко відзначає, що сьогоднішні події певним чином перегукуються з біблійними сюжетами, адже тепер ми точно знаємо, як почувалися Марія і Йосиф, які були змушені покинути свою домівку і народжувати Боже Дитя в чужому краї. Вони свого роду теж були переселенцями.

  У Львові зберігають світлину, яка показує Соломію Крушельницьку як першу українку за кермом

Вертепи і шопки з військовими

Навіть народні традиції, які століттями передаються разом з фольклором, зазнають трансформацій. У різдвяних шопках з’являються новітні персонажі – військові, волонтери, мешканці окупованих територій, які доповнюють традиційний біблійний сюжет, змінюються колядки, пишуться нові сценарії вертепів.

Аматорський арт-вертеп «АвантюрА» вже четвертий рік відтворює різдвяні сюжети, привносячи зміни до сценарію відповідно до духу часу та тих подій, що відбуваються. Цього року у виступі задіяні справжні військові, що є у відпустці та на реабілітації вдома. Також військові є його глядачами – вертеп гастролює у військових підрозділах, шпиталях.


Українські військові грають роль самих себе у традиційному вертепі (фото зі сторінки арт-вертепу АвантюрА)

Сценаристка Маріанна Лович зазначила, що всі негативні ролі у вертепі вона об’єднала в одному персонажі – вражій силі, яка має корону з кремлівськими верхівками. А військові, які грають роль самих себе, проганяють цю нечисть, ангели – це прототипи медиків, учасники дійства колядують, збираючи гроші на байрактар.

«Вертеп завжди був відображенням того, що відбувалося, і дійові особи відповідали тому часу. Це народна творчість, народ привносить те, що бачить і переживає, озвучує свою мрію. Звичайно, ми прославляємо народження Божого сина, але і доповнюємо сучасними персонажами», – пояснює Маріанна Лович.

«Громадянські і ціннісні координати повинні супроводжувати творчість»

Мистецтвознавець Роман Яців зазначає, що перші творчі реакції художників на емоційні потрясіння є ситуативні, у творчості багато публіцистичності, ще не було прискіпливої роботи над образом, формою, тому вона буде оцінена пізніше. Професор вважає, що має пройти певний час, щоб знайшлася більш адекватна форма для виразу естетичного і сильного в мистецькому еквіваленті.

Роман Яців додає, що зараз малюють і багато аматорів, ці спроби мають певну психотерапевтичну функцію. Особливо діти більш гостро і адекватно виражають свій біль і страх. На думку професора, вони творять дивовижні речі, спонтанні пластичні образні реакції. Дитяча свідомість проявляється через екзистенцію і найбільш точно може сформулювати те, що відбувається.

  Україна повертає зі США картину, викрадену під час Другої світової війни

«Ми ще не бачимо виявів творчості в тих місцях, де люди найбільше потерпають, там можуть бути найгостріші і найсильніші творчі рефлексії. Ми про них можемо просто не знати зараз. Все одно ще пройде час, поки з’являться потужні твори, які будуть показувати всі стресові історії. Зараз це ще надто розповідно і декларативно за манерою виконання», – пояснює доктор історичних наук Роман Яців.


Робота Романа Яціва «Крик» (2022)

Роман Яців відзначає сильний вплив війни на свідомість творчих людей і на мистецтво загалом, підкреслює важливість місії художників у суспільстві. Він цитує художника періоду Другої світової війни Петра Андрусіва, який казав, що мистецтво є найміцнішою зброєю.

«Теперішні події спонукали художників більш відповідально відноситися до свого фаху. Це збагатить мистецтво, бо раніше було багато вичерпання і запозичення, вторинні естетичні ідеї, а натомість забулися громадянські і ціннісні координати, які повинні супроводжувати творчість художників. Я наполягаю на тому, що мистецтво у своїй скерованості повинно нести гуманістичну складову. Форми можуть бути різні, відповідати структурі і психіці кожної людини зокрема. Але є речі, які повинні нас мотивувати не тільки на позитив, а й гуманістичний вектор розвитку цивілізації. Тому війна суттєво поглибить саму проблематику мистецтва і заставить задумуватися нові покоління художників», – підсумовує Роман Яців.

У Львівській академії мистецтв навчається багато студентів з Харкова, окупованих територій. Проректор ЛНАМ Петро Нагірний зазначає, що вони приносять сюди свої історії, переживання і мистецтво – це форма проживання їхньої травми. Ця рефлексія прожитого досвіду дуже важлива для збереження ментальної стійкості суспільства загалом.

Матеріал створено в рамках проекту «Життя війни» за підтримки Лабораторії журналістики суспільного інтересу та Інституту гуманітарних наук (Institut für die Wissenschaften vom Menschen).

Залишити відповідь