Єгорій весняний (Юріїв день) — престольне свято і свято села. Відзначається навесні і восени. Весняний день, що відзначається 6 травня за новим стилем, називається Єгорій весняний. Пов’язаний він з відкриттям сільськогосподарських робіт, початком випасу худоби на пасовищах і настанням літніх жнив. Свято має релігійне коріння, воно засноване як данина пам’яті великомученику святому Георгію, інформує Ukr.Media.
Історія свята
Єгорій весняний відзначається в день кончини Георгія Побідоносця, зарахованого до лику святих за подвиги і прихильність Христу.
Свято зародилося на зорі становлення християнства на Русі. У роки правління князя київського Ярослава Володимировича в 11 столітті була встановлена осіння дата поминання Георгія Побідоносця — 9 грудня, приурочена до освячення храму Георгія Побідоносця в Києві. 6 травня (23 квітня за строму стилю) відзначається день кончини святого.
Вважається, що Святий Георгій жив в Палестині в третьому столітті, будучи солдатом римської армії. Його стратили за непохитну віру в Христа.
Пізніше в 15 столітті Юріїв день на Русі став міцно асоціюватися з життям селян. Весняне свято ставало символом початку літніх жнив, осіннє — було пов’язане з переходом на зимовий режим, здачею звітності панові, можливістю змінити місце проживання в період до встановлення кріпосного права.
За царя Івана III в 1497 році виходить Судебник — звід правил і положень, що встановлюють правовідносини людей, за яким селяни, що працюють на панщині, можуть піти від панів тільки протягом двох тижнів — тиждень до і тиждень після Юрієвого дня.
На Юріїв день підводили підсумки завершення сільгоспробіт і проводити розрахунки за виконані зобов’язання. Саме завдяки святу з’являється вираз “об’їгорити”, тобто обдурити при розрахунках. А прислів’я “Ось тобі, бабуся, і Юріїв день” пов’язане з розчаруванням народу, коли через сто років Юріїв день перестав існувати, і селяни потрапляли в повне кріпацтво.
Традиції та обряди
Юріїв день у слов’ян здавна був пов’язаний з початком і завершенням сільгоспроку. Свято присвячували поклонінню Георгію Побідоносцю, покровителю землеробства, висловленню прохань про вдале полювання і врожаї.
У східних і південних слов’ян існували обряди і магічні таїнства, спрямовані на задобрення природи в період початку сільськогосподарської діяльності.
У цей день було прийнято виганяти худобу на випас, щоб випас був вдалим, здійснювали ритуали:
- Обхід і задобрювання поля.
- Вшанування пастухів.
- Приношення в жертву ягняти.
- Перекиди по посівах для підвищення врожайності.
Щоб збільшити надої здійснювали обрядове доїння: вівцю прикрашали квітами і травами, також прикрашали бідон для молока. Перший надій обов’язково віддавали предкам — дарували сусідам або виливали у воду.
На Юріїв день було прийнято заготовлювати трави, а також здійснювати обряди, що зміцнюють здоров’я:
- Купання в росі на Юріїв день — до довголіття.
- Оперізування зеленню — для збереження здоров’я на рік вперед.
- Катання по землі — від злих духів.
- Росу збирали і використовували як живу воду для лікування.
На зібраних стеблинках трав ворожили: якщо трава в’янула до ранку — бути хвороби у родині, якщо зберігалася свіжа — це до здоров’я.
Юріїв день ознаменував перехід на інше харчування — дозволялося їсти молочні продукти і м’ясо, а також свіжу зелень, яка до того моменту вже з’являлася. У свято було прийнято готувати сири, птицю, ягнятину — пригощати сусідів і гостей.
Прикмети
Прикмети цього дня пов’язані переважно зі збереженням здоров’я, забезпеченням сприятливого випасу худоби і хорошого надою, а також вдалого мисливського сезону.
Поганою прикметою вважалося вживання молока, свіжої зелені до дня Юрія. Їсти належало тільки овочі, що залишилися з зими. Молоко знаходилося під забороною, навіть якщо у корови гинуло теля, молоко все одно не пили — зливали в воду. Правила строго дотримувалося, щоб в стаді був здоровий приплід.
Худобу було важливо захистити від хижаків, тому до святого покровителя зверталися з молитвою про захист худоби на випасі. Перед випуском худоби в поле господиня вимовляла змову: “як цей заслін щоночі на своєму місці стоїть, так би і корова щоночі в нашому дворі стояла”.
Перед найпершим весняним випасом скотина повинна була переступити через сковорідник, покладений у воротах. Таким чином заговорювали на повернення худоби додому з випасу. Деякі обрізали у корів кінчик хвоста і ховали в будинку, примовляючи: «як вдома хвостик тримається, так би і корівонька трималася».
У день весняного Єгорія не працювали, це вважалося поганою прикметою. Мисливці зверталися в цей день до Святого Георгія з проханням про вдале полювання.