У 1977 році відбулася екранізація культової радянської картини, знятої Ельдаром Рязановим.
У 2011 році вийшов рімейк кінострічки, в якому головні ролі зіграли Світлана Ходченкова і Володимир Зеленський. Сьогодні згадуємо легендарних героїв і з’ясовуємо, як вони змінилися після прем’єри, інформує Ukr.Media.
Аліса Фрейндліх — Людмила Прокофіївна Калугіна
Аліса Брунівна народилася у родині акторів і з ранніх років визначилася з майбутньою кар’єрою. У шкільні роки вона відвідувала театральний гурток. Завдяки підтримці викладача і знанням, які вона дала, Фрейндліх з першого разу вступила до театрального інституту.
Після закінчення навчального закладу актриса служила в театрі імені Коміссаржевської в Ленінграді, а незабаром стала однією з провідних артисток.
“З Рязановим ми однієї крові, він перфекціоніст у всьому. Коли почалися зйомки, ми з ним самі бігали по костюмерним “Мосфільму” і шукали для моєї героїні безглузді наряди. Наприклад, мішкуватий костюм п’ятдесятого розміру, який повинен бути мені страшно великий… нас самих захопила ця історія… Але ми і припустити не могли, який буде результат. На “Службовий роман” ніхто особливої ставки не робив. Хоча багато картин, на які самі творці покладали величезні надії, з пам’яті глядачів зникли безслідно”, — згадувала артистка.
Після прем’єри фільму Фрейндліх стала справжньою зіркою радянського кіно. Вона також знялася в таких кінострічках, як “Д’артаньян і три мушкетери”, “Старомодна комедія”, “Таємниця Снігової королеви”, “Підмосковні вечори” — ця картина принесла актрисі перемогу на премії “Ніка”.
Андрій Мягков — Анатолій Єфремович Новосельцев
Андрій Васильович, як і батьки, збирався пов’язати своє життя з технічною професією. Однак він часто брав участь в аматорських спектаклях і одного разу його помітив викладач Школи-студії МХАТ, який порадив йому прийти на вступні іспити. Мягков з першого разу вступив до театрального інституту і після його закінчення почав служити в “Современнике”. В той самий час він дебютував в кіно, але перші роботи не приносили йому успіху.
Лише в 1975 році після картини “Іронія долі, або з легким паром!” він став знаменитим і продовжив поповнювати свій послужний список новими яскравими картинами. Через два роки Ельдар Рязанов запросив актора у свій новий проєкт “Службовий роман”, де йому довелося перевтілитися в звичайного службовця Анатолія Новосельцева, який бажає отримати більш високу посаду. Роль у фільмі “Службовий роман” принесла Андрію Мягкову Держпремію СРСР.
Світлана Немоляєва — Ольга Петрівна Рижова
Сім’я Світлани Володимирівни була пов’язана з кінематографом: батько працював кінорежисером, а мати була звукооператором. За визнанням актриси, вона ще в дитинстві закохалася в театр і була впевнена, що зв’яже своє життя саме з акторською професією.
Після закінчення Щепкінського училища Немоляєва починає служити в Театрі імені Маяковського. У кіно актриса дебютувала ще у вісім років, знявшись у стрічці “Близнюки”. Однак в зрілому віці Світлана Володимирівна була не дуже популярною кіноактрисою. Після прем’єри фільму-опери “Євгеній Онєгін”, де вона перевтілилася в Ольгу Ларіну, багато пророкували їй велике майбутнє.
Але часто актриса невдало проходила проби і вже вирішила, що краще буде зіркою в театрі, ніж грати другорядні ролі в кіно. Все змінилося в 1977 році, коли Ельдар Рязанов затвердив її на роль Ольги Рижової, однокурсниці Новосельцева.
“Сама собі завжди говорила: гріх скаржитися, ну немає кіно, зате є театр. Але як тільки я змирилася з тим, що муза кіно — не моя муза, мене абсолютно без проб покликав Ельдар Рязанов на роль Рижової в “Службовий роман”. Треба сказати, на майданчику я відчувала себе чудово. Я нормально бачила і думала тільки про роль. Нарешті перестала відчувати себе дивною істотою, яка не може виконати конкретні фізичні завдання: куди встати, де повернутися, де потрапити в світ, де відійти. Мені нічого не заважало. Я насолоджувалася зйомками вперше в житті”, — згадувала Світлана Володимирівна.
Ця картина принесла актрисі справжній успіх — після неї вона також знялася в таких кінострічках, як “Гараж”, “Про бідного гусара замовте слово” та інших.
Олег Басилашвілі — Юрій Григорович Самохвалов
Олег Валеріанович після закінчення школи-студії МХАТ почав активно зніматися в кіно, але в перші роки йому доводилося задовольнятися незначними ролями. Одна з перших і головних ролей йому дісталася в картині “Службовий роман”, де він зіграв чарівного і красивого, але розважливого і цинічного однокурсника Новосельцева.
Після вдалої прем’єри актор знявся в таких легендарних фільмах, як “Вокзал для двох”, “Осінній марафон”. У новому тисячолітті Басилашвілі теж затребуваний: він перевтілився в булгаковського Воланда в екранізації роману “Майстер і Маргарита”, також знявся у фільмах “Бандитський Петербург”, “Ліквідація” і багатьох інших.
Лія Ахеджакова-секретарка Вірочка
Лія Меджидівна виросла в театральній родині, проте рідні були проти її акторського майбутнього і наполягли на тому, щоб вона вибрала більш серйозну професію. Через півтора року Ахеджакова все-таки зважилася пройти вступні випробування в ГІТІСі і з першого разу стала його студенткою. Після закінчення навчального закладу вона стала служити в Московському театрі юного глядача, а потім перейшла в “Современник”, якому присвятила багато років.
Актриса почала зніматися в кіно з епізодичних ролей, але після виходу картини “Іронія долі, або з легким паром!” стала відомою у всьому Радянському Союзі. Закріпити успіх Лії Меджидівні вдалося в новій роботі Ельдара Рязанова “Службовий роман”. Героїня Вірочка була яскравим персонажем, фрази якої стали афоризмами. За цю роль Ахеджакова була удостоєна Державної премії імені братів Васильєвих.
Артистці часто діставалися ролі другого плану, але завдяки її чудовій грі персонажі багатьох картин виходили на перший план разом з головними героями. Лія Меджидівна також знялася в таких кінострічках як: “Москва сльозам не вірить”, “Восьме диво світу”, “Мама Ануш” і багатьох інших.
